У зв’язку з тим, що Гугль Хром є улюбленою Інтернет-броділкою, говорити сьогодні буду саме про нього та про плагіни must have, так би мовити. Отже, без зайвих слів перейду до справи. Рейтинг складаю по мірі потрібності та корисності плагінів саме під мої потреби.

Погнали! Перших три, всім відомі –додатки-олімпійці, тому на їх описі не буду сильно зосереджуватись і лише зазначу.

1) Золото: FireBug Lite – чудовий відлагоджувач для веб-девелопера. Збереже час та нерви.

2) Срібло: Yandex CY (TIC) & PR Viewer– чекер життєво важливих параметрів сайту для будь-якого СЕОшника: ТИЦ, ПР, кількість сторінок в індексі у цих пошуковиках.

3) Бронза: VKontakte Tools – Мега-корисний плагін! Він не лише дозволяє викачувати з однойменної соціальної мережі музику та відео, але й слідкує за приватними повідомленнями, ріже рекламу (не сильно й ріже, але вже краще ніж без нього) і ще виконує з десяток корисних функцій.

Йдемо далі!

4) Yandex Mail Notifier – швидкий доступ до пошти від Яндекса, сповіщення про нову пошту. Всім, хто має милко на цьому сервісі – любити та шанувати цей плужок

5) Xmarks Bookmark and Password Sync – синхронізація та резервування закладок, паролів та табів. Присутня кросбраузерність, що дозволяє дочитувати/довантажувати потрібне на гостьовому компутірі чи на роботі. І що найприємніше – не паритись за збереження паролів та закладок при зміні браузера або перевстановленні кватирок.

6) SEO Site Tools – ще один СЕО-плужок. Показує все, починаючи від кількості проіндексованих сторінок, закінчуючи движком сайту та місце розташуванням сервера, де живе сайт. Єдиний недолік – не працює з Яндексом. Через це доводиться користуватись Yandex CY (TIC) & PR Viewer. Хоча, з іншої сторони – вони доповнюють один одного.

7) FastestChrome – Browse Faster – додаток строго для зручності, економить час. При виділення якогось тексту пропонує шукати його у відомих пошукових сервісах та педівікії, має гнучкі налаштування. Ще одна (і чи не основна) фішка – це автоматичне підвантаження наступної сторінки – другої, третьої і т.д. без потреби натискати кніпку “далі” чи “наступна”.

Може я просто ледачий такий? =)

DepositFiles Download Helper – дозволяє завантажувати без часової затримки з однойменної файлової шари. Є ще аналогічний додаток на RapidШару, але через те, що я нею не користуюсь – він мені не потрібен.

9) iReader – міні-читалка в браузері. Незамінна річ, коли потрібно прочитати піццот кілометрів тексту он-лайн. Виконує всі функції стандартного рідера: збільшує потрібний текст, решту притіняє. Можна налаштувати автоматичний скролінг та ще деякі дрібниці.

10) Note Anywhere – зручна штука тим, у кого дірява пам’ять. Дозволяє залишати на потрібних інтернет-сторінках власні замітки. Повернувшись назад їх можна прочитати.

Всі додатки можна знайти на офіційному сайті з розширеннями.

Оце й увесь рейтинг, Forbes нервово курить в стороні.

Доречі, на днях вийшов ВогнеЛис 4 Бета 4 (для тєх, кто нє в курсє – ета ФаєрФоркс/FireFox ) ).  Додаю мої враження після кількаденного тестування.

Що приємно вразило:

+ з коробки реалізована можливість резервування і синхронізації з сервером закладок та паролів. Той самий додаток Xmarks Bookmark and Password Sync є вбудований в браузер.

+ система контейнерів для відкритих табів. Дуже зручна штука для тих людей, які люблять відкривати сторінки “на_потім”. Коли їх збрається більше 20 штук, орієнтуватись у них стає справді дуже важко. Доречі, хтось може порадити плагін з подібним функціоналом для Хрома?

+ доведений до путя інтерфейс. Кардинальних змін не так багато, але все ж робоча область монітора тепер використовується більш раціонально.

Розчарувала низька швидкодія і доволі часті підвисання та призадумування. Ну але врешті-решт це лише Бета, тож чекаємо стабільного релізу.

Ось, кому цікаво – презентація нового ВогнеЛиса 4.

Робота з табами:

На днях дружина щось шукала в дивані, і знайшла цілу купу вкладишів (їх ще називали “фантиками”) від жуйок “Turbo”.  Всього здається 73 штуки.  Поки переглядав, аж ностальгія почала мучити. І то мучити по страшній силі )).

….Це почалось десь здається в 90-91 роках минулого століття (а як звучить ! минулого ….), я тільки почав ходити до школи.  Хоча може було й раніше, але зважаючи на те, що доступ до імпорту мали одиниці, то навряд чи це було масовим. Як зараз пам`ятаю, перші жуйки з фантиками у середині купив за виклянчені гроші у мами. Тоді якраз закінчували обіг радянські рублі, а у населення їх ще було багато, тож  я отримав достатньо грошей, аби тиждень без перестанку жувати шоколадні жуйки “Bombibom”.  Навіть коли вони вже не були солодкими, я мочив їх в цукор і продовжував жувати ))). Ось така була дитяча жадібність.  Тільки зараз усвідомлюю, як нагрівся на мені той барига, що їх продав. Сцуко! По 2 карбованці за жуйку! Це ж треба!? На ті гроші ж можна було….  Але тим не менше це була одна з найбільших дитячих мрій, і вона збулась!

А через досить малий проміжок часу, коли все “наладилось” на границях, до нас хлинули свої і чужі “бізнесмени”, а ми в свою чергу були голодні на те все “імпортне”, і радо купляли різний непотріб. Тоді й стали жуйки, а разом з ними фантики мєгопопулярними. Горе було тому школяру, який не збирав колекцію яких-небудь вкладишів. Як мінімум це загрожувало не розумінням в колективі, як максимум – дитина могла стати відлюдьком: не було про що говорити з таким ! )) Навіть дівчата колекціонували (як тоді було модно казати “збирали”) всякі “Love is…”, “Sindirella” (дівчата, я не помилився з правописом? ), “Barbi” і ще якісь, тільки їм відомі вкладиші.  На всіх перервах, після уроків (а іноді й на уроках )) грали в своєрідну азартну гру – “вибивали фантики”. Хто не в курсі, пояснюю. Існували своєрідіні “курси валют”. Наприклад за одну чорну “Turbo” давали 2 жовтих (бо вони були новіші, і відповідно їх було більше на своєрідній “біржі”), або 2 “Дональда” за 1 “Bombibom”. “Курси валют” весь час стрибали та змінювались завдяки “вливанням” на “біржу” нових різновидів фантів. Іноді бувало таке, що раніше нікому не потрібні фанти ставали дуже популярними за дуже короткий проміжок часу, бо їх починав колекціонувати якийсь місцевий шкільний авторитет-9-тикласник. Що саме цікавіше, що “курси” в сусідніх селах/вулицях/містах могли дуже відрізнятись. Так само як і правила гри. Так.. щось я від теми втік, отже далі про правила.  Всі учасники вносили рівноцінні ставки, склавши їх на одну купку, і гра починалась. На “чу-ва-чі” (або “камінь-ножиці-папір” – коротко “КаНоПа”)  визначали гравця, який “б`є” першим. Ну а далі по черзі, за годинниковою стрілкою. Хто скільки “вибив” (тобто перевернув малюнком догори з загальної купи ударом долоні), той стільки забирав собі.

Існувала ціла низка своїх систем та методик по “вибиванню”. І кожен намагався її вдосконалити та відточити майстерність. Секрети ніколи не розкривались, адже це загрожувало опусканням у неофіційному загально-шкільному рейтингу “вибивал”. Не раз таке було, що хтось за  кілька хвилин програвав всю свою колекцію фантів, яку збирав рік або два. Це була спражня трагедія. Я б сказав, що тоді взагалі на 2-3 дні втрачався сенс життя… Що ж поробиш, азарт є азарт. Розумні і дорослі дядьки програють в казино за вечір машини і будинки…

От таке було тяжке і страшне дитиство .

З.І. Хтось знає, можна десь вигідно продати ці “турби”? Є 73 штуки.. здається всі “жовті”. Знайшов на якомусь аукціоні лот, найвища ставка була – по 2 грн/шт. Як на мене, то хай краще полежать, може подорожчають )).

З чого взагалі починається заробляння на сайті? Правильно, з “пуза”. А де його взяти ? Наростити. Довго і нудно. А якщо спробувати взяти домен з “пузом”? Тут і прийшов я зі своїм колєгом до думки: треба перехопити домен, і все буде в маслі. Але, як виявилось, таких хитрих як ми – тищупіццот. Гарненькі імена дуже швидко розбирають в автоматичному режимі чи “по блату”, і вхопити “руками” і дешево щось путьове – практично не реально. Ась і вирішив в якості експерименту прикупити якесь “пузисте” ім`я і повішати на нього свій блог. А так, як перше що попало в руки після цілого вечора “рибалки” – це чистенький екс-домен DJ Tapolsky з ТИЦ 10, то й вирішив на ньому ставити експерименти, про які тут же й буду писати )). Тапольський, якщо ти читаєш ці рядки –  не ображайся на мене! Повір, твоє доменне ім`я ставить нас на грані чогось великого і світлого!

Пройшло приблизно 3 тижні після заміни термопасти на моєму багатостраждальному ноутбуку, а він все чудить. Вмикаю блок живлення в мережу 220V – мигає екран. Одночасно помітив, що також мигає світлодіод на БЖ ноутбука. Перша думка – в електромережі понижена напруга (і стрельне ж таке дурне в голову ). Годину попрацював від батареї, бачу справи не буде – змін на краще ніяких. Але прогугливши цю справу дійшов до висновку (ясно, що я не перший з цим), що “здох” електролітичний конденсатор, що стоїть в ланцюгу фільтру напруги. І яким же було моє здивування, коли я зрозумів, що китайці зробили блок живлення НЕ РОЗБОРНИМ! Почав пиляти його ножовкою по металу – дурна справа. Прогуглив і це питання. Ще раз підтвердилось прислів`я – сім раз відмір – раз відріж. Виявляється його треба було “колоти”! ) І добре, що я це робив обережно: пошкодити радіодеталі , які всередині простіше простого. Під корпусом, щоправда, виявилась якась картонка (напевно виконує функцію амортизатора), металевий екран і під ним все залито герметиком (схожим на будівельний). На щастя цей кондьор виявився найбільшим серед усіх, і його не склало труднощів швидко знайти. Проблема вивилась в іншому: обходивши весь радіоринок (чи то пак, те місце яке чомусь називають радіоринком) у Хмельницькому, я не знайшов деталі з аналогічними параметрами (400V/100mF)!  Точніше такі деталі були, але ж розмір…  На свій страх і ризик придбав і поставив на 400V/68mF. 3-й тиждень – політ нормальний. Але підсвідомо все чекаю, що через нього ще щось скоро згорить (три рази плюю через ліве плече ))).

З.І. Фотозвіту не буде, бо так поспішав, що забув пофоткати. Вибачайте. Але покажу  того кота, чия шерсть мала бути в радіаторі ноутбука. ))

Дійшло до того, що вже дозрів: пора брати в руки викрутку і “єщьо какую-та мать”, бо далі терпіти цей свист було вже просто не реально. Але думаю, гляну на температуру (иии.. хотів раніше це зробити, але все було як завжди: пізніше) “камінця”, цікаво ж …. 92°С !!!!!!!!!!!!!!!!!  А де чайник доречі ? )

Останні події надали доволі вагомого прискорювача, тож швиденько змотався до магазину за термопастою і почав розбирати.

А термопаста висохла і висипалась ! Проц був на голій залізяці весь цей час ?

Одразу все приготував: викрутки, термопаста (дешева, 16 грн за той весь шприц), пінцет, пензлик (пилюку вигрібати) ну і мастило…. взяв з машинки для стрижки.. я надіюсь підійде?

Такий маленький букварик, а стільки гвинтиків )). Головне не погубити!

MSI використовує кулера LG? Цікаво ))

Пилюки (і шерсті) за 2 з лишком років користування практично нема! І це при наявності кота!

Для розборки кулера достатньо відкрутити три гвинта. Лопаті знімаються легко, без зусиль.

Обережно! Коли будете чистити від старої пасти, головне не зколоти процесор!

Зняв гвинти з кулера, все само “розвалилось”.

Як і писав вище, пластмасова крильчатка кулера знімається легко.

Сухо!!!

Рештки кулера ))

Забагато напевно намастив пасти, але як кажуть “кашу маслам нє іспортіш”.

Все! Складаю! Головне гвинтики не погубити!

Все добре! Шуму нема… зразу подумав що не вмикнувся )). Температура 42°С за 30 хв роботи “холостого ходу”, для Athlon`a думаю нормальний показник.