Натхненням для даної статті послужила чергова брехня міністра освіти ОУ (окупованої України) Табачніка. Подаю цитату з ТСН:

Министр образования не видит проблемы в том, чтобы ученики распечатали электронные учебники, и считает, что 100% молодежи в селе имеет Интернет.

І тут Остапа (себто мене :) ) ) понесло! Ну хіба він не скотина, разом із всією владою!? Цікаво, коли та скотина була в нормальному, не потьомкінському селі? Щоб було все, як треба: гімно, ферма, кури/свині/корова… і як ідеал нашого села – ще й не газифіковане і далеко від траси, без телефону. Бо в минулому році був ураган, після того ще не поставили стовпи. Я би подивився на ту вчительку (яка комп`ютер бачила лише в сільраді в бухгалтерії, і то з далека), після отримання директиви “вантажити книги з сайту міністерства освіти”. Так підозрюю, що після прочитання тої директиви, впала в ступор і хвилин 20 не моргала навіть. І справа навіть не тільки в тому, що сільські вчителі ще совєцької закалки. Якби лише це – то можна все ж переламати страх перед технікою. Справа у доступності “етіх ваших інтернетав” та “кампутірів”.

Для прикладу спробую теоретично підключитись до глобальної мережі у своєму рідному селі. При умові, що кожен учень має кампутір, хоча я усвідомлюю, що це неможливо. Отже, дано: село 37 км від  обласного центру, знаходиться на трасі Львів-Вінниця, практично цивілізоване.

Отже, по провайдерах.

Провайдери, які надають послуги через локальні мережі Ethernet або WIFI,  ясно ж – відсутні.

  • УкрТелеком. Офіційний сайт каже, що швидкісний інтернет у селі від Укртелекома можливий. На практиці ті лінії, що є – то ще старі напів-аналогові, які фізично не мають пропускної здатності для ADSL. Тобто живий варіант – доісторичний Dial-Up: 3 грн/год або безлімітка за 63 грн/міс. От і маємо радості на 56 кБ/сек, це якшо буде гарна погода, планети стануть по фен-шую і на Сонці не буде аномальної активності. Dial-Up, він як Ленін – хоч помер, але хоронити не збираються.
  • Utel/Інтертелеком/Київстар 3Г. Варіант менш геморойний. Купив стартовий з модемом або телефоном – і ти онлайн. Доречі, глянув на карту – всі ці оператори покривають село, дякую трасі. Що цікаво, північніше Старокостянтинова є мертва смуга без покриття, шириною кілометрів 60, і так через всю область. Хто не вірить, дивитись сюди. Тарифів звісно вагон, і чорт ногу поломить поки вибереш оптимальний. Але одне ясно – такий варіант підключення буде трохи дорожчим, проте швидшим і якіснішим. Хоча це можливо і найближча перспектива, адже з кожним роком мобільний інтрнет стає доступнішим.

А що робити тим селам, які кілометрів 30 від трас? Ясно що з перелічених варіантів їм лишиться лише ненажерливий КиївСтар.

І що ми маємо? Міський житель може без зайвих напружень мати безлімітку на 2 Мб/сек за 50 грн/міс, а бідака з забитого села – 100 грн/міс за 56 Кб/сек в кращому випадку з великими потугами і головними болями!? Та ще й провайдер як зможе, так і обдере того бідаку, бо в договорі ще буде купа всього із  зірочками * і маленьким шрифтом. А зарплати ви зрівняли? І хай хтось мені скаже, що та чмошна влада щось робить для людей – автоматично відношу до проплочених агітаторів. Бо адекватна людина розуміє, що коли дитина прийде зі школи і скаже батькам “а нам сказали вантажити книжки з тирнету” – в батьків буде як мінімум шок.

Приклад. Моєї дружини племінниці зимою купували ноутбук. У зв`язку із тим, що найобізнанішим з родини у цій справі був я – перст пав на мене, бути консультантом. По ходу справи вияснилось, що на все село (село не велике, педівікія каже що населення — 290 осіб) є аж 4 компи!!!! Афігєть! Вертаємось у 90-сті, коли книги в шкільній бібліотеці видавали по принципу сусідства учнів, одну на чотирьох чи дві на клас?

Пройшло 20 років, а нічого не міняється. Ні-чо-го!

Згадую школу. Інформатику викладали у 9-11 класах (нагадую, вчився у селі). Викладала її вчителька, яка до інформатики мала таке ж відношення, як я до геології. До того ж ЕОМ (комп`ютерами їх назвати язик не повертається)у нас стояли ще радянські (це у 1998-2000 рр) “Іскра” називались. Нє. Був ще один “Поіск”. Це була моща! Замість стрімера – магнітофон “Весна 212-С4″, інтерпритатор “Бейсик” і чорнобілі монітори у 10 дюймів. Класіка. Ці ЕОМ стояли постійно запаковані у целофан (бо ж районо за них голову відкрутить!), і це нагадувало старий анекдот:

- Товариш прапорщик! А можна телевізор подивитись?

- мммм… Можна! Але не вмикайте!

Але я, як дитина допитлива до електроніки, віддавшись данині моди вирішив поступати на “Комп`ютерні системи та мережі”. Лише через 5 років я зрозумів, що моя спеціальність нікому не потрібна, але то вже зовсім інша історія. Отже, як виявилось після першої лабораторної роботи, ми повинні бути впевненими користувачами ще до поступання. Пілять! На чому? На “Поіску” !? Отож довелось терміново освоювати ПК у сусіда, який по щасливому збігу обставин якраз придбав ПК на базі процесора Celeron 300A, який ми через кілька місяців успішно розігнали до 400 MHz, і перекваліфіковуватись з радянської невідомої мені платформи на ІВМ.

Ну добре, що ми з сусідом були трохи обдаровані діти, і нам їсти не давай, а дай компа замучити. А що робити “чайникам”? Але добре, що з`явились всякі “вгандагдє”… Домогосподарки та школота нарешті зрозуміли сенс створення мережі Інтернет, та навчились реєструватись на сайтах.

Можливо я загущую фарби і не все так погано, але ж кажу що бачу в реалі. На останок все ж трохи оптимізму. Презентую Україну 2.0 :)

Popularity: 76%

Якщо Вам сподобалась публікація,не забудьте зробити підписку RSS!

Нема схожих публікацій