На днях дружина щось шукала в дивані, і знайшла цілу купу вкладишів (їх ще називали “фантиками”) від жуйок “Turbo”.  Всього здається 73 штуки.  Поки переглядав, аж ностальгія почала мучити. І то мучити по страшній силі )).

….Це почалось десь здається в 90-91 роках минулого століття (а як звучить ! минулого ….), я тільки почав ходити до школи.  Хоча може було й раніше, але зважаючи на те, що доступ до імпорту мали одиниці, то навряд чи це було масовим. Як зараз пам`ятаю, перші жуйки з фантиками у середині купив за виклянчені гроші у мами. Тоді якраз закінчували обіг радянські рублі, а у населення їх ще було багато, тож  я отримав достатньо грошей, аби тиждень без перестанку жувати шоколадні жуйки “Bombibom”.  Навіть коли вони вже не були солодкими, я мочив їх в цукор і продовжував жувати ))). Ось така була дитяча жадібність.  Тільки зараз усвідомлюю, як нагрівся на мені той барига, що їх продав. Сцуко! По 2 карбованці за жуйку! Це ж треба!? На ті гроші ж можна було….  Але тим не менше це була одна з найбільших дитячих мрій, і вона збулась!

А через досить малий проміжок часу, коли все “наладилось” на границях, до нас хлинули свої і чужі “бізнесмени”, а ми в свою чергу були голодні на те все “імпортне”, і радо купляли різний непотріб. Тоді й стали жуйки, а разом з ними фантики мєгопопулярними. Горе було тому школяру, який не збирав колекцію яких-небудь вкладишів. Як мінімум це загрожувало не розумінням в колективі, як максимум – дитина могла стати відлюдьком: не було про що говорити з таким ! )) Навіть дівчата колекціонували (як тоді було модно казати “збирали”) всякі “Love is…”, “Sindirella” (дівчата, я не помилився з правописом? ), “Barbi” і ще якісь, тільки їм відомі вкладиші.  На всіх перервах, після уроків (а іноді й на уроках )) грали в своєрідну азартну гру – “вибивали фантики”. Хто не в курсі, пояснюю. Існували своєрідіні “курси валют”. Наприклад за одну чорну “Turbo” давали 2 жовтих (бо вони були новіші, і відповідно їх було більше на своєрідній “біржі”), або 2 “Дональда” за 1 “Bombibom”. “Курси валют” весь час стрибали та змінювались завдяки “вливанням” на “біржу” нових різновидів фантів. Іноді бувало таке, що раніше нікому не потрібні фанти ставали дуже популярними за дуже короткий проміжок часу, бо їх починав колекціонувати якийсь місцевий шкільний авторитет-9-тикласник. Що саме цікавіше, що “курси” в сусідніх селах/вулицях/містах могли дуже відрізнятись. Так само як і правила гри. Так.. щось я від теми втік, отже далі про правила.  Всі учасники вносили рівноцінні ставки, склавши їх на одну купку, і гра починалась. На “чу-ва-чі” (або “камінь-ножиці-папір” – коротко “КаНоПа”)  визначали гравця, який “б`є” першим. Ну а далі по черзі, за годинниковою стрілкою. Хто скільки “вибив” (тобто перевернув малюнком догори з загальної купи ударом долоні), той стільки забирав собі.

Існувала ціла низка своїх систем та методик по “вибиванню”. І кожен намагався її вдосконалити та відточити майстерність. Секрети ніколи не розкривались, адже це загрожувало опусканням у неофіційному загально-шкільному рейтингу “вибивал”. Не раз таке було, що хтось за  кілька хвилин програвав всю свою колекцію фантів, яку збирав рік або два. Це була спражня трагедія. Я б сказав, що тоді взагалі на 2-3 дні втрачався сенс життя… Що ж поробиш, азарт є азарт. Розумні і дорослі дядьки програють в казино за вечір машини і будинки…

От таке було тяжке і страшне дитиство .

З.І. Хтось знає, можна десь вигідно продати ці “турби”? Є 73 штуки.. здається всі “жовті”. Знайшов на якомусь аукціоні лот, найвища ставка була – по 2 грн/шт. Як на мене, то хай краще полежать, може подорожчають )).

Нема схожих публікацій.